ОБНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Нюхати кого-, що-небудь кругом, з усіх боків. Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (Коцюб., І, 1955, 281); Пси мене обнюхали, поклали, що я свій, і лащилися до мене (Ю. Янов., II, 1958, 18);* У порівн. Солдати [фашистські] все ще стояли біля порога і ніби обнюхували кімнату (Панч, II, 1956, 499).
2. перен., зневажл. Уважно, прискіпливо оглядати, обстежувати кого-, що-небудь, приглядатися до когось, чогось. Повернешся з рейсу, а тебе вже обнюхують, чи ти не завербований (Гончар, Тронка, 1963, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 547.