ОБНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обня́ти. Тут же на сході комета горить, Грізно глядить на наш край, сном обнятий (Фр., XIII, 1954, 132); Біля казана, обнятого веселим вогнем, порається ось ця теперішня моя господиня — Марфа Тур (Вол., Самоцвіти, 1952, 4); А сам я радісний такий Ходив-бродив удвох із братом, Так само радістю обнятим (Рильський, Поеми, 1957, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 547.