Слово "обороняти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех.

1. Захищати, боронити кого-небудь від нападу, замаху, удару і т. ін. Лаврін з матірю кинувся обороняти старого батька і заступив його собою (Н.-Лев., II, 1956, 299); А москаль так і трощить палицею!.. Та вже панич, спасибі йому, оборонив (Стор., І, 1957, 108); // Не давати кривдити кого-небудь; заступатися за когось. Не захотіла, щоб він її проводив через село і від сміху оборонив (Кв.-Осн., II, 1956, 463); [Зося:] Гнат мене любить, він мене оборонить (Фр., IX, 1952, 351); // Оберігати, рятувати від чого-небудь шкідливого, небажаного. Ліг і я.. і од холоду закутавсь у свою кожушину. Спасибі їй! Хоч вона обороняє моє немощне тіло од холоду (Мирний, V, 1955, 342); В травні він деревам Від гусені обороняв листки (Рильський, II, 1960, 71); Я дам тобі притулок затишний, Обороню від лютої негоди (Л. Укр., Неопубл. тв., 1947, 5); — Михайле-архангеле, поможи мені, грішній рабі, оборонити цих дітей нерозумних від потопу і трусу, від марної смерті (Стельмах, V, 1962, 210).

2. Захищати зі зброєю в руках від ворожого нападу, навали. Ворони хай брешуть, дзвонять, — сила в нас: внизу, вгорі! Нашу землю оборонять славнії богатирі! (Тич., II, 1957, 330); Вітчизну свою оборонить солдат! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 10); // Не давати на поталу, відстоювати чиї-небудь права, інтереси, гідність і т. ін. [Д. Жуан:] Ох, донно Анно, та невже потрібні і вам оті мізерні огорожі, що нібито обороняти мають жіночу гідність? (Л. Укр., III, 1952, 360); Дух цих диких, ялових, голих скель.. обняв душі покривджених, і вони йшли обороняти свою честь і своє право (Коцюб., І, 1955, 399); О ти, свята любов родини, Ти нашу помсту уміцни, Ти волю нашої країни, Її ти честь оборони! (Пісні та романси.., II, 1956, 266).

3. тільки недок., юр. Відстоювати інтереси обвинувачуваного під час судового процесу. [Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Сміл., Черв. троянда, 1955, 86).

Оборони́ бо́же, рідко — те саме, що Боро́нь бо́же (див. бог). У бідної невістки і руки, і ноги трусяться… Оборони боже, як паска не вдасться! (Кв.-Осн., II, 1956, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 552.