ОБПА́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́ТРАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Вищипувати пір’я в забитого птаха; обскубувати. І зручно усівшись на килимі трав, Він мовчки дрохву тую патрати став. Обпатрав її, обсмалив на димку… (Нех., Казки.., 1958, 42); * Образно. — Ну, ти, брат, тепер дивись.. А то вони тебе обпатрають (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 528); — Хто обпатрав, обскуб, наче курку, вашу совість? (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 168).
2. рідко. Знімати шкіру, очищати від нутрощів; розчиняти. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Кв.-Осн., II, 1956, 225).
3. діал. Дбати про чиюсь чистоту, охайність. Вона їх [дітей] обмива, обпатрює, зодяга і ніколи ж то не стомиться (Кв.-Осн., II, 1956, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 555.