ОБПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЕРЕЗА́ТИ, режу́, ре́жеш, док., рідко. Те саме, що опері́зувати. Такі карби обперізували цілий хвостик [ящірки], аж до кінця, рядками (Март., Тв., 1954, 294); Він одбігає на другий бік і задирає голову на страшні риштовання, що обперізують буру нову кам’яницю (Мик., Повісті.., 1956, 70); З свого флігеля він вийшов трохи заспокоєний і тільки обперезав гарапником конюха Терешка за те, що, як здалося йому, він не так спритно підвів до ганку коня (Рибак, Помилка.., 1956, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 555.