ОБПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпекти́. Його ліва рука з тильного боку долоні була тяжко обпечена (Руд., Остання шабля, 1959, 89); // у знач. прикм. Стогоном і зойками зустрічали ранок знесилені, обпечені люди (Скл., Святослав, 1959, 425); * У порівн. Його жінка, як обпечена, схопилася з місця і, пробігаючи повз нього, штовхнула (Мирний, III, 1954, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 555.