ОБПОВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПОВИ́ТИ, обпов’ю́ обпов’є́ш і обпови́ю, обпови́єш, док., перех., розм., рідко.
1. Те саме, що оповива́ти 1. Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь — всю Рожу обповив (Греб., І, 1957, 56).
2. Обмотувати дитину пелюшками; сповивати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 558.