ОБПО́ЛЮВАТИ, юю, ює, недок., ОБПОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., перех. Виполювати бур’ян навколо чого-небудь. Пам’ятаю, як колись порадував мене один рядок у молодого поета. Він описує, як працює на городі, обполюючи картоплю (Рильський, III, 1956, 414); Вона була розумна дівчина, це я відчула ще при першій зустрічі, коли ми з нею обполювали молоді буки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176); Іде бабина дочка великим лісом, коли стоїть у бур’яні яблунька та й каже: — Дівонько-голубонько, обчисть мене, обполи мене, то я тобі у великій пригоді стану! (Укр.. казки, 1951, 338); Пішла [Олеся] в огород, ще там щось треба обполоти (Фр., VІІІ, 1952, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 559.