ОБПОЛІ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до обполі́скувати. Увесь мокрий, раз у раз обполіскуваний хвилями, він безстрашно довбав ломом каміння, показуючи приклад, як треба працювати (Коцюба, Нові береги, 1959, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 558.