О́БРАЗНИЙ, а, е.
1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. о́браз1 2). В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 50); Образне відтворення живої природи, насамперед квітів, це перша ознака українського народного стилю (Вол., Дні.., 1958, 23); // Який містить у собі образ. Образний вислів.
2. Який виділяється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово). Мова Семена Жураховича, треба бути справедливим, — неяскрава, але точна й образна (Вітч., 1, 1961, 190); Тож спасибі вам, друзі, за натхненне, за о́бразне слово, Що дало мені змогу всю Молдавію серцем збагнути! (Забашта, Вибр., 1958, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 561.