ОБРУ́БУВАТИСЯ1, ується, недок., ОБРУБА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Відокремлюватися, відпадати при ударі (про шар, шматок чого-небудь).
2. тільки недок. Пас. до обру́бувати.
ОБРУ́БУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., ОБРУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., заст. Ставити з усіх боків засіки; споруджувати огорожу з колод. Кругом обрубались [гайдамаки] лісом (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 572.