ОБРІ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обрі́зати. З конверта випала фотокартка, красиво зубчиками обрізана (Сенч., Опов., 1959, 42); З недавно обрізаних гілок час від часу зривались і падали на тротуар великі краплі соку (Томч., Готель.., 1960, 287); Завтра зверни увагу на "Свет и тени" — то мої. Не знаю, правда, чи вийдуть ще, може, цензура не пустить, хоч вони й обрізані редактором (Коцюб., III, 1956, 167).
2. у знач. прикм. Підданий обрядові обрізання. Корабель був повний добра. Було там і золото ,.. і діти християнські обрізані (Панч, Гомон. Україна, 1954, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 567.