ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об’єктивним обсерватором (Коцюб., III, 1956, 38); В Золя Франко насамперед цінив тонкого обсерватора життя, письменника-реаліста (Укр. літ. критика.., 1959, 442); * У порівн. Я — наче сторонній обсерватор, стежу завмирання коліщат механізму [серця] (Ю. Янов., II, 1958, 13); // рідко. Спостережлива людина. Мартович є добрий обсерватор і він не раз питався мене, чи ти не хочеш стрілятися? (Стеф., III, 1954, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 576.