ОБСИ́ПАТИСЯ див. обсипа́тися.
ОБСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. обси́плються; док.
1. Обсипати себе або один одного чим-небудь. Під час спочинку, обмахуючись од духоти, жартуючи, обсипаючись паперовою січкою,.. молодь знову розпливлася по залі (Вас., І, 1959, 346); // Те саме, що обсипа́ти 1. Жменя піску полетіла на Карпа.. — Не лізь! не обсипайся! — лютував Карпо (Мирний, І, 1954, 250).
◊ Обсипа́тися (обси́патися) слі́зьми́ (сльоза́ми) — дуже плакати. А сама [Настя] слізьми обсипається, наче й горює, й радіє чогось разом (Вовчок, І, 1955, 269); Стара мама обси́палася слізьми, а Василь мовчав (Стеф., І, 1949, 97).
2. Руйнуючись по краях, обпадати дрібними частками. Аж обсипа́лися окопи — такий протяглий гул стояв повсюди (Тич., II, 1957, 56); В головах [на могилі] стояв цегляний стовп, обмазаний цементом, що вже потріскався від сонця, дощу та вітру і поволі обсипався (Тют., Вир, 1964, 201); Комишові стріхи обсипались, і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 368); // Сиплючись, осуватися, обвалюватися. По глинястій, мокрій стіні катакомби Земля, обсипаючись, глухо шумить (Бажан, І, 1946, 144); З-під ніг обривались малі й великі камені. Обсипався пісок (Трубл., І, 1955, 188).
3. Поступово обпадати (про листя, плоди, цвіт і т. ін.). Вже тоді вісень ішла; лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь (Вовчок, І, 1955, 203); Давно обсипався цвіт з груш і кислиць, і тепер на деревах.. наливалися соком маленькі плоди (Донч., IV, 1957, 115); * Образно. Мордував [Гірчак] молодицю так, що з неї за кілька років краса обсипалась, мов вишневий цвіт від вітру (Речм., Весн. грози, 1961, 22); // Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін. Половина та садів цвіте, Половина обсипається (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); Перестиглий горох обсипається (Колг. Укр., 12, 1961, 11); За другим холодним подихом осені обсипався лапатий багряноквітий клен, а за ним став падати на землю і каштановий лист (Жур., Вечір.., 1958, 405).
4. Укриватися, покриватися кругом, по всій поверхні чим-небудь сипким або великою кількістю однорідних предметів. Небо обсипалося зірками.
5. Обкопуватися, оточуватися (валом). Високим валом воно [село] обсипалось (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 577.