ОБСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСО́ХНУТИ і ОБСО́ХТИ, хну, хнеш; мин. ч. обсо́хнув і обсо́х, ла, ло; док. Ставати сухим; висихати. Був теплий дощ, в траві стоїть вода, На гілці синя бабка обсихає (Рильський, III, 1961, 183); Пригріло сонечко, обсохла земля (Коцюб., І, 1955, 110); Весь корабель вкрили пернаті гості.. Пронесеться шквал, обсохнуть і полетять (Ткач, Крута хвиля, 1956, 324); // Випаровуючись, висихаючи, зникати. На свіжому повітрі швидко обсохли її.. сльози (Н.-Лев., І, 1956, 430).
◊ Молоко́ [ма́терине] не обсо́хло [на губа́х] див. молоко́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 577.