ОБСКРІБА́ТИ і ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́ і ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., перех. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 579.