ОБСЛИ́НЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обсли́нити. Ідоли обслинені, обціловані Ішли величаві в своїй ході (Сим., Земне тяжіння, 1964, 17). ОБСЛИ́НИТИ див. обсли́нювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 580.