ОБСМУГО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обсмугува́ти. В.. яру блищав ставочок, обсмугований високими вербами (Н.-Лев., І, 1956, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 583.