О́БСТРІЛ, у, ч.
1. Тривала стрільба по якій-небудь цілі. Після третьої міни на своєму сліду Захар зрозумів, що противник звідкись зручно спостерігає за його просуванням і керує мінометним обстрілом (Ле, Право.., 1957, 116); * Образно. Йому не терпілося якомога швидше зникнути з-під обстрілу сотень пар очей (Руд., Остання шабля, 1959, 308).
Трима́ти під о́бстрілом — безперервно стріляти по кому-, чому-небудь. Дорош наказав забрати всіх людей.., наявну зброю і привезти до нього з тим, щоб тримати під постійним обстрілом переправу німців (Тют., Вир, 1964, 311).
◊ Бра́ти (взя́ти) під о́бстріл кого: а) (військ.) обстрілювати. Він звелів Неклюдову вийти з командою наперед і взяти під обстріл вогневі точки на бастіоні (Добр., Очак. розмир, 1965, 346); б) піддавати гострій критиці. Піонерські загони.. брали на своїх зборах під обстріл невстигаючих (Збан., Малин. дзвін, 1958, 232); Ще в своїх ранніх творах М. Годованець взяв під сатиричний обстріл різного роду фальшивих людей (Вітч., 4, 1964, 206).
2. спец. Видимий простір, який прострілюється. Я бачив через рідкий очерет Карпів кашкет на голові і весь простір його обстрілу (Досв., Вибр., 1959, 435); Солдати.. розчистили перед кулеметами сектори обстрілу, — адже кулемети мали прикрити їх, косити ворожих солдатів, поки свої коситимуть жито (Мушк., Серце.., 1962, 307).
Зо́на о́бстрілу — певний простір, район, який обстрілюється або може бути обстріляний артилерією і т. ін. Вийшли з зони обстрілу гаразд (Ю. Янов., І, 1954, 56); Марія кинулася вперед, перескочила зону обстрілу і, припавши на коліна, слухала, як б’ється серце (Кучер, Чорноморці, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 586.