ОБСТРІ́ПАНИЙ, ОБСТРЬО́ПАНИЙ, а, е, розм. Пошарпаний, обдертий. Стежина кривуляє до самотньої, обстріпаної хатини (Стельмах, І, 1962, 139); Він.. примітив старі порвані ризи, навіть старе обстрьопане кропило (Н.-Лев., III, 1956, 182); Попереду на кошлатій шкапині їде всміхаючись юнак в злиденному картузику, в обстрьопаній австрійській шинелі (Гончар, II, 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 587.