ОБСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., перех. Робити сухим, висушувати зовні, зокола. Білочка [коза] привела двох козенят.. Дід Маврикій забрав їх до себе на теплу піч обсушити (Донч., IV, 1957, 87); // Викликати, спричинювати висихання, випаровування рідини. Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт… (Л. Укр., І, 1951, 304).
◊ Обсу́шувати (обсуши́ти) сльо́зи — те саме, що Вису́шувати (ви́сушити) сльо́зи (сльозу́) (див. вису́шувати). Як йому хотілося утішити її, хотілося обсушити гіркі сльози (Мирний, IV, 1955, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 588.