ОБСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. обся́г, ла́, ло́; док., перех., розм.
1. Обхоплювати, сягаючи руками. [Лісовик:] Вже німці міряли його [дуба], навколо втрьох постававши, обсягли руками (Л. Укр., III, 1952, 195).
2. перен. Охоплювати, обіймати. Чайченко в своїй статті обсягає своїми увагами не тільки галицьких поетів, але й загалом усіх письменників (Фр., XVI, 1955, 170).
Обсяга́ти (обсягти́) ро́зумом — розуміти, сприймати. [Надежда:] А який він, тату, внадливий до вчення та як зразу розумом обсяга усе, про що йому розкажеш! (Кроп., III, 1959, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 589.