ОБСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСІ́КТИ, ічу́, іче́ш; мин. ч. обсі́к, обсі́кла́, обсі́кло́; док., перех.
1. Відділяти що-небудь, відсікаючи одне за одним. Жінки сидять коло буряків — бадилля обсікають (Головко, І, 1957, 305).
2. діал. Обполювати. Обсікають бульбу (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 579.