ОБТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., розм.
1. Танцюючи, обходити навколо кого-, чого-небудь. * Образно. — Ну, думаю, уже обтанцювала мене мара з мітлою, уже я не вийду з цього місця (Тют., Вир, 1964, 17).
2. Танцювати скрізь, у багатьох місцях. * Образно. — Пілсудський тепер обтанцьовує полькою Антанту й Америку, щоб ті визнали за ним окупацію нашої землі (Козл., Ю. Крук, 1957, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 589.