ОБТОВКТИ́, вчу́, вче́ш, док., перех. 1. Оббити в ступі лузгу з зерна. Обтовкти просо.
2. розм. Те саме, що обби́ти 3. Обтовкти стіну; Обтовкти глину.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.