ОБУ́ВАНКА, и, ж.
1. розм., рідко. Те саме, що взуття́. Що випроваджувало з Березняків головину доньку Катерину? Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (Вол., Місячне срібло, 1961, 179).
2. діал. Мотузок або ремінець, яким прив’язують до ніг постоли, личаки і т. ін.; волока.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 596.