ОБУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість. Ідея обумовленості мистецтва не була йому [М. Драгоманову] чужа, хоч до розуміння обумовленості історичного процесу класовою боротьбою він і не міг піднятися (Від давнини.., І, 1960, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 596.