ОБЦВЯХО́ВАНИЙ, а, е. Оббитий цвяхами. Хвилювався і тривожився [Дмитро], дослухаючись, що робиться за високою обцвяхованою огорожею (Стельмах, II, 1962, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 602.