ОБЧИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш і ОБЧИСЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБЧИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка.
1. Діями над числами відшукувати, знаходити, встановлювати що-небудь; підраховувати. Професор орієнтувався у списі своїх учеників та обчислював, кого кілько разів питав (Мак., Вибр., 1954, 51); — Як стратег, обчислюю підпорні пункти, щоб міцніше закріпити стан своїх позицій (Кач., II, 1958, 49); По батькові мала [Клавда].. кров Річинських, а та наказувала громадити, обчисляти, помножувати (Вільде, Сестри.., 1958, 453); Я лишила Ганкевичу скілька рукописів моїх товаришів з України для видання у Львові, просила його обчислити, скільки ті видання будуть коштувати (У. Укр., V, 1956, 353).
2. розм., рідко. Те саме, що обмірко́вувати. Тільки він отак помислив, лихо все своє обчислив, Як побачив тую ж мить — Біля нього цар стоїть (Перв., Казка.., 1958, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 603.