ОБШАХРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШАХРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідко ОБШАХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Обдурювати кого-небудь з вигодою для себе. Не злодюжка ж до підсудних на дубову лаву сів, А хапуга міжнародний хоче світ обшахрувати (Еллан, І, 1958, 154); [Петро:] А які то християни, що і до церкви ходять, і десять раз на день моляться, а на думці — як би кого обійти-обшахрати (Мирний, V, 1955, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 605.