ОБШИ́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обшива́ти.
2. у знач. прикм. Облямований, оздоблений по краях вишивкою або оторочкою. Білі обшивані рукава випадали з темної корсетки, мов пучок квіток, нав’язаний на руки (Мирний, III, 1954, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 606.