ОБШИ́ВКА, и, ж.
1. рідко. Дія за знач. обши́ти, обшива́ти 2. Панцерник був заведений до галереї надвечір, а обшивка мала бути закінчена на полудень другого дня (Смолич, Театр.., 1940, 49).
2. Те, чим обшивають або обшито що-небудь. Малинові оксамитові обшивки та уставки простягались аж до пліч (Н.-Лев., IV, 1956, 66); Купальний костюм на ній був чорний з червоною обшивкою (Ю. Янов., V, 1959, 135).
3. спец. Зовнішнє покриття споруд, пароплавів, човнів і т. ін. Під час війни дерев’яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (Добр., Тече річка.., 1961, 13); Дівчата сплітали з дранки квадрати.., високий хлопець у комбінезоні прибивав їх до дерев’яної обшивки стелі (Руд., Остання шабля, 1959, 395); Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Ол., Леся, 1960, 125).
4. діал. Комір сорочки. Побачивши дідуся, хлопець скочив, як опарений, хотів утікати, але старий ухопив його за обшивку (Мак., Вибр., 1956, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 606.