ОБШМО́РГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обшморга́ти. — Це, видно, цеповий [собака] з хуторів забіг: шия наголо обшморгана… (Гончар, Таврія, 1952, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 607.