ОБШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Стискуючи в жмені стебло рослини, рухом руки вздовж нього обривати листя, пагони і т. ін. — Гляди ж мені, щоб завтра вийшла на леваду обшморгувать буряки-висадки! (Н.-Лев., II, 1956, 187); Вирощують саджанці без пагонів потовщення, їх обшморгують у період утворення розетки листків або обламують на початку росту весною (Хлібороб Укр., 2, 1966, 33); // Обривати, обсмикувати і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 607.