ОБШПУГО́ВАНИЙ, а, е, діал. Оббитий. — А то на пригірку чиї чорніють хати з кривими верхами, дірчавими оселями, оббиті дощем, обшпуговані негодою? (Мирний, І, 1954, 344); Коли я глянув у цей момент на гори, на обшпугований вітрами камінь, він уже був мені не такий чужий, як досі (Гончар, І, 1954, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 608.