ОБІ́РВАНКА, и, ж., розм. Жін. до обі́рванець. От би тілько принарядити її треба, а то справді така обірванка (Мирний, IV, 1955, 137); — Погано ж ти, видно, служила, коли такою обірванкою йдеш додому (Донч., III, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 507.