ОГИ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до оги́дний 1. Мені хотілось створити образ Івана [з П’єси "Останні" М. Горького] таким, щоб глядач його ненавидів, щоб він збуджував у глядача почуття огидності і бридкості (З глибин душі, 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 613.