ОГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Те саме, що обгина́ти. З-за синіх дерев, на весь блискотливий розгін Просмолених міцно доріг, що парк навкруги огинають, Беззвучно мигтить течія присадкуватих машин (Бажан, Роки, 1957, 191); Зійшло трохи більше години — і запорозька флотилія опинилася на траверзі острова, огинаючи його з лівого боку (Добр., Очак. розмир, 1965, 141); Не раз.. огинав [Дорошенко] планету, та хоч де б він був,.. линув з думками сюди [до Одеси] (Гончар, Тронка, 1963, 152).
2. Обхоплювати з боків; оточувати. Передні війська Ружинського вже зазнавали втрат, доки два його бічні крила огинали Наливайка (Ле, Наливайко, 1957, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 613.