ОГО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ОГОЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОГОЛИ́ТИСЯ, оголю́ся, ого́лишся, док.
1. Знімати з себе одяг; ставати голим, нічим не прикритим (про якусь частину тіла). Замелькали капелюхи та шапки, оголювались людські лисини, скуйовджені чуприни (Збан., Сеспель, 1961, 330); Прибулий зайшов до палатки, поставив біля койки чемоданчика, кинув плаща, поклав капелюха, оголився до пояса й рушив до умивальні (Ю. Янов., І, 1958, 535); // Позбавляючись покриття, заслони і т. ін., ставати видимим для огляду, відкриватися для зору. Парували, неначе закипали, мідні чаші розлогих дубів, і сумовито оголялися на смерть перелякані, трепетні осики (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 812); Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці роси (Щог., Поезії, 1958, 173); Відтоді минуло багато літ, обміліла невелика притока Дністра, оголилося узгір’я, залишився тільки дуб (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6).
2. перен. Ставати відкритим, неприхованим; виявлятися. За ці роки війни і революції так оголилася грабіжницька суть капіталістичного ладу, .. що ледве чи хто зараз може щиро думати про відбудову старих суспільних відносин (Еллан, II, 1958, 239); Це вперше за той час, відколи я попав у другу камеру, так чітко оголились протиріччя (Збан., Єдина, 1959, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 619.