ОГРЕ́БКИ, ів, мн. Рештки сіна, збіжжя і т. ін., підібрані граблями після скиртування. Одчинилися двері, і зайшли в контору — спереду Гучиха заплакана з огребками в пелені, а за нею вслід голова (Головко, І, 1957, 309); Часом широкий степ був їм пристановищем на ніч, копиця огребків чи стіг сіна — м’якою і теплою постіллю (Ле, Побратими, 1954, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 621.