ОДЕ́ЖА, і, ж. Те саме, що о́дяг. Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Шевч., II, 1963, 269); Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Тют., Вир, 1964, 7); * Образно. Дружба народів — це Леніна клич, Сонце незгасне над тьмою сторіч, Дощ благодатний у срібній одежі (Рильський, І, 1956, 392); * У порівн. А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (Н.-Лев., II, 1956, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 624.