ОДНА́КИЙ, а, е, діал. Однаковий. Приїхали три козаки. Та всі три однакі (Нар. лірика, 1956, 222); І час, і нудьга, і в’язниця Поклали на бранців ознаки; Проте у їх очах горіли Й тепер поривання однакі (Стар., Поет. тв., 1958, 166); — Царський режим скрізь однакий. Всюди є багаті і бідні (Гжицький, У світ.., 1960, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 631.