ОДНОДУ́МНИЙ, а, е. Який має однакові думки, погляди, переконання. Ті любощі-пустощі. Втішная молодь. Вино, що рубінами грає. Гурток товариський, тісний, однодумний, Що теє вино попиває (Крим., Вибр., 1965, 268); Всіма мовами радянських народів виходять у нас тепер як в оригіналі, так і в перекладах, тисячі книг: різномовних, але однодумних співців соціалістичної Батьківщини (Тич., III, 1957, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 634.