ОДНОДУ́ШНО, рідко. Присл. до одноду́шний. Браві рушили послушно В комиші та однодушно Кинулись стежок шукать (Фр., XIII, 1954, 373); Голосування оголошене не було, але всі.. однодушно підняли руки — за Галю (Смолич, Світанок.., 1953, 91); Натовп однодушно привітав авто голосним "ура" (Епік, Тв., 1958, 518).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 634.