ОДНОКА́ШНИК, а, ч., розм. Товариш по навчанню, військовій службі і т. ін. Зустріч старих однокашників одразу ж дала й негативні наслідки. Забалакавшись, вони фактично прогавили обхід ортопедичного відділу (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 144); Тепер він ходив з хати в хату. Тут жили його земляки, його колишні однокашники, товариші (Чаб., Тече вода.., 1961, 19); Солдати із заздрістю дивилися на свого однокашника, заглядалися на Верону, бо мало кому з них таланило на такі відвідини (Томч., Жменяки, 1964, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 635.