ОДНОКА́ШНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до однока́шник. У приймальні її зустріла та ж сама.. кучерява секретарка — однокашниця дитинства (Баш, Надія, 1960, 153); Сиділа [Ганна] і всміхалась до недавніх своїх однокашниць спокійно сяючою, кришталевою усмішкою (Гончар, Таврія,1952, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 635.