ОДНОСТА́ЙНО. Присл. до односта́йний. У човнах було все потрібне для довгої мандрівки.. Одностайно ми вирішили їхати на Олексіївський [лиман] (Досв., Вибр., 1959, 432); Народ збирався [в 1917 році] на велелюдні віча, приймав маніфести і декларації, в яких одностайно висловлював свою волю (Цюпа, Україна.., 1960, 272); Коли ввійшла Тетяна Максимівна, десятикласники вже всі були за партами і враз одностайно встали (Донч., V, 1957, 349); Тут так одностайно час проходить, що й на дні мало розділяється (Л. Укр., V, 1956, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 639.