ОДНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, абсолютно один. А й до мене Ганна Антонівна дітей вчили, — років .. двадцять ще до мене. Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день (Ю. Янов., І, 1954, 25); — Відпустіть мене, в мене дитина лишилась однісінька, — плакала Галя (Збан., Між.. людьми, 1955, 58).
Оди́н-одні́сінький; Одни́м одні́сінький див. оди́н.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 632.