ОДУБИ́ТИСЯ, одублю́ся, оду́бишся; мн. оду́бляться; зневажл. Вмерти, околіти. А ото вже дід підріс Та і одубився; Після нього через рік І батько родився (Рудан., Переслів’я, 1958, 23).
◊ Ду́бом одуби́тися — вмерти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 642.