Слово "одутлий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОДУ́ТЛИЙ, а, е. З розпухлим, набряклим обличчям, тілом; брезклий. А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні похожає (Шевч., II, 1963, 201); Одутлий, блідий, стояв він перед лихварем.. і здававсь мало не старою людиною (Тулуб, Людолови, II, 1957, 36); // Товстий, опасистий. Сміявся в широку русяву бороду Денис, а череватий одутлий Сучок додавав свого поважного — го-го-го-го! — мов порожня бочка гула (Гр., II, 1963, 317); Привітавшись з Овчаренком, підполковник представив свого начштабу — поважного, одутлого майора (Збан., Доля, 1961, 83); * Образно. По камяній вулиці міста наперегони мчали повні пасажирів одутлі автобуси і легкові машини (Панч, II, 1956, 76); // Збільшений в об’ємі від набрякання, розпухання і т. ін. (про частини тіла). Олексій Іванович був чоловік неабиякий: ..рот широкий.., ніс приплюснутий, а на кінці одутлий, мов волоська ріпа (Мирний, IV, 1955, 220); За сніданком Геннадій сидів з одутлим обличчям і розпухлим носом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 21); Метнув [Левко] на Карпа колючі очі і ждав. А той заглибився в книгу, щось шепотів, ворушачи одутлими губами (Цюпа, Назустріч.., 1958, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 644.